З Днем вишиванки!
Автор: acr
День вишиванки
Відділ культури по Шевченківському району Департаменту культури Харківської міської ради святкує День вишиванки
Книжкові подарунки від видавництва «Ранок»
У листопаді минулого року видавництво «Ранок» ініціювало благодійну акцію «Янгол Миколая». з метою наповнити книгами знищені бібліотечні фонди Центральної дитячої бібліотеки імені Петра Панча ЦБС Шевченківського району, що зазнала руйнувань внаслідок ворожого обстрілу.
У межах акції на сайті видавництва «Ранок» та у мережах магазинів «Книголенд» здійснювався продаж закладинок для книг. Прибуток з їх продажу йшов на закупівлю книжок для поповнення дитячої бібліотеки.
Днями, представники видавництва «Ранок» завітали до бібліотеки та передали 150 нових книжок, переважно дитячої літератури. Зазначимо, що завдяки благодійної ініціативи «Янгол Миколая» вдалося зібрати понад 20 тисяч гривень, а видавництво «Ранок» помножило її у ДВА рази та закуплено книжок на 40 тисяч гривень!
Євген Олександров керівник відділу корпоративних продажів корпорації «Ранок» розповив про мету та результати благодійної акції та висловив свої сподівання на подальше співробітництво з харківськими бібліотеками, зокрема ЦБС Шевченківського району.
Щиро дякуємо всім, хто долучився до благодійної акції «Янгол Миколая». Було зроблено велика, дуже необхідна та своєчасна робота.
На знак поваги, та вдячності за допомогу та підтримку бібліотек видавництву «Ранок» було вручена Подяка Відділу культури по Шевченківському району Департаменту культури Харківської міської ради.
«Казкові книги у маленьких долонях»
У Центральній дитячою бібліотекою імені Петра Панча ЦБС Шевченківського району під час зустрічі «Казкові книги у маленьких долонях» відбулося знайомство читайликів з розвиваючого гуманітарного центру «Жовта допомога» з бібліотекою.
💠Співробітники розповіли про бібліотеку. Заздалегідь підготували дітям підбірку сучасних дитячих українських книжок. Кожна із цих книжок знайшла свого маленького читача.
💠Діти слухали розповідь про українські народні казки «Івасик Телесик» та «Рукавичка», вірші для дітей Платона Воронька зі збірки «Читаночка» «Облітав журавель», «Кошеня», «Кіт не знав», «Зайчика злякались».
💠Отримавши ігрову ляльку, кожна дитина сама стала персонажем відомої казки. Тут були і зайчик, і лисичка-сестричка, зелена жабка, кудлатий песик, зубатий вовк, грізний ведмідь і маленькі козенята.
Дуже гарно, коли дітей змалку привчають любити та цінувати книги, читання сприяє розвитку дитини. Центральна дитяча бібліотека імені Петра Панча ЦБС Шевченківського району чекає на нових читачів.
Зазначимо, що кожну дитину, з метою безпеки, окрім вихователів, кожну дитину, з метою безпеки супроводжувалі батькі.
До роковин початку війни. Презентація нових віршів Ольги Андрус «Ранок розстріляний війною»
Вже два роки проекту «Війна: дні що наближали перемогу», який стартував 25 лютого 2022 року на сайті Центральної міської бібліотеки ім. В. Г. Бєлінського. Читачі та друзі нашої бібліотеки мали змогу ділитися своїми історіями, своїм болем та переживаннями про цю страшну війну. Кожному з нас було що розповісти про ці жахіття. Клята війна торкнулася кожного, вона опалила душу, змінила життя, розділила його на «до» та «після».
Сьогодні ми презентуємо українському читачеві нові вірші талановитої харківської поетеси Ольги Андрус з поетичного циклу «Харків – воєнний щоденник».
Ольга Андрус у 2023 році стала переможницею Всеукраїнського щорічного літературного конкурсу «Людина. Доля. Епоха.» у номінації «Мій героїчний Харків», її вірші дуже високо оцінив відомий закарпатський поет, заступник голови Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України Василь Густі, книжки відомої поетеси увійшли у фонд «Народного літературного музею Закарпаття», філії Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая,
Читаючи вірші відомої поетеси з крізь рядків бачиш рідний Харків в пекельному вогні, в вирвах, красиві вулиці з понівеченими будинками… Місто бореться стікаючи кров’ю… Харків’яни, які не залишили своє місто живуть і працюють заради нашої перемоги…
І коли мені кажуть, що не можуть бути патріотами російськомовні українці – я не сперечаюся, а просто кажу: «Читайте вірші Ольги Андрус. І, бажано в Харкові…».
| ***
Музыка войны – грохот и дрожь, ярость и печаль, правда и ложь, алая луна, красным – ручьи, рвутся небеса, птица кричит, тихие шаги, шепот во мгле, шорохи и плач, небо в огне, рваные слова, горестный стон, медика рука, боль – камертон. Тысячи людей, шаг в никуда, вспышки над землей – снова беда. Градами накрыт мой бывший двор. Музыка войны – жесткий хардкор. 26.05.23
|
***
Нам разделили жизнь на ”до” и ”после”. Воспоминания – как было ”до”: вот чей-то сын идет красивый, рослый, встречает женщина с глазами серебро, стоят обнявшись. Утро, пруд, а возле – мальчишек стайка – это снова” до”. Пока не видно что там будет” после”: пожарищ дымом мир заволокло. Не говорите –” всё забудем”, бросьте! Который век – печальная юдоль. Нам разделили жизнь на” до” и” после”. Посередине – только кровь и боль. 11.06.23
|
| ***
Мне больно, а плакать нельзя. Но сердце в груди заполошно все стонет под всхлипы дождя, и мечется горько-тревожно. Родных никого не убили, и дом мой пока еще цел. А кто-то у свежей могилы… Не знаем где новая цель. Так взрывов пугаются дети и грома во время дождя. Мерзавцы за это ответят… Но плакать мне все же нельзя. 26.06.23 |
***
Ветер розы растрепал и примял пионы, мечется колючий шквал – ропот, рокот, стоны. В городе – надрывный вой: взрывы и сирены. Небо плачет надо мной – в сердце нет смиренья. Ветер в поле полетел, ярится, терзает, рвет ошметки вражьих тел, как воронья стая. Мысли – снова о войне. Как иначе, люди? Столько горечи во мне, сколько еще будет… 28.06.23
|
| ***
Гроза над городом кружится, гремит, все не дает уснуть. Скрипит уныло половица и по стеклу стекает муть.
Гром или взрывы рядом слышно? Деревья вырвал (ветер?) с корнем, На небе огненные вспышки. А чьи-то души в мире горнем.
Родных испуганные лица, с иконы смотрит Божья Мать. Война над городом кружится – сегодня снова нам не спать. 09.07.23
|
***
Мой единственный сыночек, мой кровиночка родной, получить бы пару строчек – где ты, как ты, что с тобой.
Небо хмурится печально, слышен поезда гудок, клин курлыкает прощально… Может путь ко мне далек?
Все что было, стало снами. Ненаглядный мой сынок, светит для тебя ночами в нашем доме огонек. 15.09.23
|
| ***
Такая странная тоска таится в небе, как песня тихая легка, звучит молебен.
Вздыхает сонная трава, и стынут росы. Ты потерпи, моя страна, Господь не бросит.
И засияет для всех нас Огонь предвечный. Придет, наступит светлый час. Жизнь – бесконечна. 02.09.23
|
***
Над рекой – темно-синим тучи, красно-желтым калины куст, серо-черным за полем кручи. Но мольберт художника пуст.
Пишет редко… любимым, близким. Видит небо, звезды во мгле. Держат руки совсем не кисти – с автоматом он на нуле.
Затянуло озера илом, здесь не частый гость тишина… Он напишет потом как было. Но сейчас его холст – война. 22.09.23
|
| ***
И падает небо, и рвется душа, и я забываю, что нужно дышать, и воют снаряды, и нет тишины, и только воронки от взрывов видны,
и сердце от боли рыдает навзрыд, и снова был чей-то ребенок убит, и кажется – больше не хватит нам сил, и вслух кто-то милости Божьей просил,
и так далеко всеми брошенный рай, и медленно солнце стекает за край, и падает небо, и рвется душа, и я забываю, что нужно дышать, 23.10.23
*** Я видела снежный дождь, и северное сияние. Они вызывали дрожь – здесь это было неправильно.
И мертвенный вой сирен, и взгляды детей испуганных, любви, не случившейся тень, гробы из досок неструганных,
сожженная взрывом рожь, и жизнь бедою приправлена, и призрачный снежный дождь – все это очень неправильно. 22.11.23–07.12.23
|
***
Ночь пришла, снова бьет арта, переждем, защитит блиндаж, Вот ответка пошла туда – Обломали русне кураж.
Чуть рассвет – пехотня ползет, тараканами да из тьмы, их комбат за кустом, урод, штурм” мясной” перемелем мы.
Мокрый снег, холод – до костей, черный лес, под ногами – топь. Снайпер я, за моих друзей на, комбат, тебе пулю в лоб. 24.11.23
*** ” хотят ли русские войны, спросите вы у тишины» Е. Евтушенко
Мир никогда не будет больше прежний. Рассвет прохладный, ласково-небрежный вдруг растерял и негу, и покой… Все изменили русские войной.
И в воздухе – не аромат акаций, и в парке – не огни иллюминаций, унылый, бесконечный вой сирен, и состояние – совсем не дзен.
Найдешь немало меж людей различий, но только у имперцев злой обычай. И сколько ни спроси у тишины, ответит – русские всегда хотят войны. 19.12.23
|
ПАМ’ЯТАЄМО загиблих героїв
ПАМ’ЯТАЄМО…24 лютого виповнюється рівно два роки з того фатального дня, коли Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну. У спротиві російському агресору український народ продемонстрував світові приклади мужності, стійкості, сміливості, кмітливості та єдності перед жорстоким ворогом.
Понад вісім місяців тому, боронячи Україну, загинув воїн ЗСУ, режисер, драматург і поет, викладач Дитячої школи мистецтв №6 міста Харкова Микита Ігорьович Калембет.З січня 2023 року він був в лавах ЗСУ, брав участь у розмінуванні Харківської області, потім як сапер вирушив на лінію фронту і пишався тим, що в цей складний час приносить користь своїй країні. Він загинув в червні 2023 року.
Тяжка трагічна звістка про загибель Микити Калембета дотепер болем відгукується у серцях людей, які знали цю чудову людину. Колектив Дитячої школи мистецтв №6, мистецька спільнота міста втратили професіонала високого ґатунку, актора, режисера, драматурга, педагога. Йому були притаманні захопленість справою, щирість у стосунках, високі моральні якості, почуття обов’язку – якості, за які його щиро поважали колеги та учні. Микита Калембет любив гітару, мандрівки, фізкультуру, сценічне фехтування, акробатику, писав вірші, а також викладав шахи, тож його позивним був “Шахіст”.Микита Ігорьович Калембет випускник Харківського національного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського за спеціальністю режисура драматичного театру (закінчив у 2015 році).Працював викладачем акторської майстерності, помічником режисера у клубі за місцем проживання «Дозвілля» (2012-2015 рр.), викладачем акторської майстерності, сценаристом та режисером мультфільмів у Харківській школі сучасних театрально-сценічних напрямків (2013-2014).
Був керівником театрального гуртка, сценаристом, режисером Харківського державного Будинку художньої та технічної творчості; викладав акторську майстерність у школі фільммейкерів «Новий кадр», працював актором «MysteryPlay – масштабні ігри із зануренням у кіносюжет» (2015-2016 рр.), режисером театру «Каламбур».
З вересня 2016 року почав викладати акторську майстерність та сценічний рух в Дитячій школі мистецтв №6, був завідувачем театрального відділення (2017-2021 рр.).
Своє викладацьке кредо визначав так: «Вчитися разом із дітьми, відкривати для себе нові сторони театрального мистецтва, зокрема, й життя взагалі. Набирати досвіду, ділитися досвідом. Реалізувати творчий потенціал, розвиватися як педагог та театральний діяч. Втілювати цікаві та змістовні постановки з дітьми. Займатися творчістю та співтворчістю».Лауреат молодіжної літературної премії імені Влада Клена, лауреат та дипломант кількох десятків театральних, поетичних та бардівських конкурсів та фестивалів, у тому числі міжнародних. Учасник міжнародних театральних семінарів у Фінляндії, Латвії, Польщі. За плідну працю та творчі успіхи неодноразово нагороджувався грамотами та подяками органів місцевого самоврядування.
Пишаємось нашим героєм! Ім’я Микити Калембета та його подвиг вписане в історію школи й залишатиметься гідним зразком для теперішніх та прийдешніх поколінь учнів та викладачів.Учні Микити Ігорьовича, які мають серйозні мистецькі здобутки, колеги по мистецькому цеху продовжують його справу, зберігають у своїх серцях добрі спогади про вчителя, колегу, друга.Щиро вдячні за все добре, справжнє та радісне, що залишив своїм, учням, колегам, друзям та рідним воїн світла Микита Калембет.
Вічна світла пам’ять! Слава Україні! Героям Слава!
110 років від дня народження українського прозаїка, казкарки Лариси Письменної
«Добра казкарка і оповідачка»
Цього року виповнюється 110 років від дня народження українського прозаїка, казкарки Лариси Письменної.
З нагоди ювілею у Бібліотеці сімейного читання Шевченківського району пройшов перегляд відеоролика «Добра казкарка і оповідачка» про життя і творчість Лариси Михайлівни Письменної. http://belinskogo.kh.ua/2023_our_video_Dobra_kazkarka_i_opovidachka.html
💠Також дітлахи познайомились з творами автора і зробили дуже цікаві роботи в техніці оригамі для виставки – конкурсу «Подорож до країни мрій і казок». З роботами дітей можна познайомитися у відеоролику.
💠Протягом тридцяти років своєї літературної діяльності Лариса Письменна написала велику низку казок, оповідань, повістей як для дошкільнят і молодшого шкільного віку, так і для підлітків та старшокласників.
💠У кожному своєму творі письменниця ненав’язливо, весело вигадливо навчає людяності, доброті, вірності, дружбі. І про щоденну людську працю вона розповідає цікаво, з усмішкою. Легко і захоплююче пише про живу природу, яку Лариса Михайлівна тонко відчувала, любила тварин і вміла іншим прищепити любов до всього живого. Для більшості її творів характерним є природне поєднання справжнього, побаченого в житті, з казковим, вигаданим, яке також зустрічається в дійсності.
💠Лариса Письменна, без сумніву, була не лише чудовою оповідачкою, але й доброю людиною. І своєю добротою та фантазією щедро ділилася із малими друзями – читачами на сторінках своїх книжок. Бо була певна, що щасливі люди – це, насамперед, добрі, які вміють бути щасливими не лише за себе, але й за інших.
11 лютого відзначається Міжнародний день жінок і дівчат у науці
11 лютого щорічно, починаючи з 2016 року, за рішенням ООН відзначається Міжнародний день жінок і дівчат у науці.
💠Заснуванню цієї дати передувала прийнята 20 грудня 2013 р. резолюція Генеральної Асамблеї ООН «Наука, техніка та інновації в цілях розвитку», в якій зізнавався рівний доступ жінок і дівчат будь-якого віку до досягнень і розвитку науки, техніки і інновацій як запорука забезпечення гендерної рівноправності в даній сфері.
Бібліотека-філія № 22 ЦБС Шевченківського району підготувала презентацію, присвячену українкам-науковицям та їхнім винаходам «Українські винахідниці — наші сучасниці» https://youtu.be/JJxIA1ndYFc.
Україна належить до країн із високим рівнем участі жінок в наукових дослідженнях і розробках, за даними ЮНЕСКО станом на червень 2018 року в українській науці 45% жінок. Це 12-те місце серед європейських країн.
💠Українські жінки ніколи не відставали від світових тенденцій, і нам дійсно є чим пишатися.
6 лютого відзначається День безпечного Інтернету, цього року його гаслом є “Разом для найкращого Інтернету
День безпечного Інтернету – щорічна подія, мета якої спрямована на підвищення обізнаності про безпечне та відповідальне використання цифрових технологій.У рамках Дня безпечного інтернету бібліотека-філія № 11 сімейного читання ЦБС Шевченківського району пропонує до уваги читачів онлайн-урок комп’ютерної грамотності «Чи потрібен етикет у соціальних мережах».
У світі, де Інтернет став частиною життя, важливо знати, як використовувати його безпечно та етично. День безпечного Інтернету дає нам можливість:
підвищити обізнаність про ризики та загрози, з якими можна стикнутися в Інтернеті: кібербулінг, онлайн-шахрайство, шкідливий контент, кіберзалежність тощо. навчити користувачів, як захистити себе та свої особисті дані в Інтернеті. сприяти створенню більш позитивного та безпечного онлайн-середовища для всіх.В цей День мільйони людей об’єднуються під гаслом – «Разом для найкращого Інтернету», щоб сприяти безпечному та позитивному використанню цифрових технологій, особливо серед дітей та молоді. Використовувати потенціал Інтернету для об’єднання людей.
У цей день приділяють особливу увагу питанню онлайн-безпеки, проводяться заходи, спрямовані на створення безпечного Інтернет-середовища.Пам’ятаймо, що безпека в Інтернеті – це спільна відповідальність. Разом ми можемо зробити онлайн-світ кращим для всіх!
Герої нашого часу. Зоя Харитонівна Колесникова
Департамент культури Харківської міської ради продовжує публікації присвячені нашим землякам – діячам культури, які попри обставини воєнного часу продовжують працювати та творити, тримати слобожанську культуру, її традиції, її велич.
ЗОЯ ХАРИТОНІВНА КОЛЕСНИКОВА – засновниця й впродовж 50 років беззмінна директорка Дитячої музичної школи №13 ім. М.Т. Коляди, Почесний громадянин міста Харкова, відмінник освіти України.
Зоя Харитонівна Колесникова – наша гордість, унікальний керівник, педагог, натхненниця та берегиня кращих традицій української музики та мистецької освіти.Під керівництвом Зої Харитонівни колектив школи с перших днів роботи почав пропагувати творчість вітчизняних композиторів, відроджувати українські народні обряди. У школі відкрили відділення української музики з класами бандури, цимбалів, сопілки, створили оркестр, розробили методичні посібники з української музики. Саме за цю діяльність в 1980 р. рішенням Кабінету Міністрів України школі надали ім’я харківського композитора Миколи Коляди.У 1991 році за ініціативи Зої Харитонівни в школі було відкрите відділення для дітей інвалідів по зору, вихованців Харківського обласного спеціалізованого інтернату для дітей з вадами зору (нині – Харківська спеціальна школа імені В.Г.Короленка). Впродовж 30 років цієї діяльності була сформована система музичної інклюзивної освіти початкової ланки.Здійснилась мрія пані Зої – допомогти дітям в адаптації до навколишнього світу за допомогою музики. Разом з викладачами вона створювала нові форми, впроваджувала практичні прийоми та засоби роботи. Були розроблені експериментальні навчальні плани, авторські методики музичного виховання дітей із глибокими вадами зору. Унікальні напрацювання були високо оцінені МОН України та рекомендовані до впровадження в Україні. Також за сприяння Зої Харитонівни вийшли 12 науково-методичних збірників, що підсумовують досвід роботи зі сліпими дітьми, які нагороджені дипломами ІІ та ІІІ ступенів Управління освіти й науки Харківської облдержадміністрації.Саме з учнями відділення для дітей з вадами зору на початку війни Зоя Харитонівна Колесникова опинилася в Польщі. У містечку Домброво-Гурніча під її творчим керівництвом сформувався вокальний колектив з учнів та випускників спеціального музичного відділення. Під час виступів на різних сценічних майданчиках юні харків’яни завжди мали великий успіх, але головне – своїм мистецтвом привертали увагу, нагадували про війну, ставали центом тяжіння підтримки справедливої боротьби України та благодійної допомоги нашим дітям.Можна сказати, що Зоя Харитонівна Колесникова стала амбасадоркою музичної освіти Харкова та представляла її на багатьох важливих зустрічах. В тому числі з дружиною посла України в республіці Польща Іриною Дещицею, яка передала дітям необхідні речі (ноутбуки, трості, інше). А після зустрічі із герцогинею Йоркською Сарою Фергюсон відбулися концертні подорожі Англією, спілкування із представниками королівської сім’ї та виступ на телебаченні Великобританії.Визнаючи просвітницьку діяльність українців, громада міста Домброво-Гурніча провела вечір дружби наших народів, на якому мер міста, в присутності послів Польщі та України, вручив Зої Харитонівні символічне Серце дружби народів Польщі та України.Зоя Харитонівна завжди у центрі життя школи. З початком повномасштабного вторгнення одним з головних викликів для мистецьких шкіл Харкова стало те, що велика кількість дітей разом із батьками виїхала за межі України, не маючи можливості взяти з собою музичні інструменти. Реалізація у 2023 році спільного мистецького проєкту з музичною школою MOZARTIANA з міста Тіана (Іспанія) дозволила забезпечити відмінними інструментами 20 учнів школи.На жаль, на початок війни будівля школи постраждала під час обстрілів. Завдяки харківській міської ради будівля була відремонтована. Зараз колектив школи на чолі з директоркою працює в дистанційному режимі з учнями, яких розкидало по всьому світу, навіть до Аляски. Але колектив школи зробив все можливе, щоб зберегти всі стандарти якости музичної освіти. Підтвердженням того є, численні перемоги талановитих учнів на міжнародних та всеукраїнських фестивалях та конкурсах.Зоя Харитонівна Колесникова має мрію – в мирному Харкові, в затишній залі відремонтованої школи зібрати вчителів, учнів, випускників та великим концертом почати відлік новітньої історії Дитячої музичної школи №13 ім. М.Т. Коляди, з якою пов’язане все її життя. Щасливі очі дітей є найвищою нагородою для жінки, яка кожного дня відкриває світ музики та дарує його людям.
